О регулировании отношений Студент-ВУЗ

Morf

ЗМІСТ

Права студента
Відрахування та поновлення
Переведення в інший навчальний заклад
Служба у збройних силах
Оплачуване та безкоштовне навчання
Отримання стипендії
Проживання в гуртожитку
Витяг з Кримінального Кодексу України
Правовідносини з міліцією
Правовідносини в транспорті
Скорочене навчання
Вступ до ВНЗ: льготи, кредит и документи для абітурієнтів
Коли ВНЗ вимагає хабаря...

Morf

ПРАВА СТУДЕНТА

Статус і права студента визначені законодавчою базою України та міжнародними договорами. Щоб повністю використати усі можливості, надані законом, необхідно знати, на що саме мають право студенти.
Хто такий студент

Студент – це особа, яка навчається у вищому навчальному закладі з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.
Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує освітньо-професійні програми вищої освіти, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Вищими навчальними закладами є технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія та університет.
Права студента визначає Конституція України, закони України «Про освіту» і «Про вищу освіту». Відносини у процесі навчання можуть регулюватися наказами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти України, а також внутрішніми нормативно-правовими актами навчального закладу.
Найголовнішим нормативним актом навчального закладу є статут, який повинен відповідати законодавству України. Студенти, які оплачують навчання, укладають з навчальним закладом договір, який теж визначатиме їхні права і обов’язки.

Згідно з частиною 1 статті 54 Закону України «Про вищу освіту» студенти мають право на:
• вибір форми навчання;
• безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;
• трудову діяльність у позанавчальний час;
• додаткову оплачувану відпустку за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;
• користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;
• участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;
• участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;
• надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;
• участь у об\'єднаннях громадян;
• обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;
• участь у формуванні індивідуального навчального плану;
• моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі;
• захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;
• безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів вищого навчального закладу;
• канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.
Студенти зобов\'язані:
• дотримуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;
• виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.

Morf

ВІДРАХУВАННЯ ТА ПОНОВЛЕННЯ

Найнеприємніше, що може статися під час навчання, це, безперечно, відрахування. Щоб не потрапити у ситуацію, коли студентський квиток доведеться здати, необхідно знати, за яких саме умов студент може бути відрахований.
Студент може бути відрахований:
• за власним бажанням;
• у зв\'язку з переведенням до іншого вищого навчального закладу;
• за станом здоров\'я на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії;
• за академічну неуспішність;
• за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.
Важливо! Відрахування неповнолітніх студентів здійснюється за погодженням зі службою у справах неповнолітніх місцевих органів виконавчої влади.

Як поновитися на навчання у вищому навчальному закладі
1. Подайте на ім’я ректора заяву про поновлення на навчання. Відповідь на вашу заяву повинна бути надана протягом двох тижнів. У ній мають бути повідомлені умови поновлення або причина відмови.
2. При отриманні дозволу на поновлення вам необхідно здати академічну різницю в навчанні у порядку, встановленому ректором.
Важливо! Поновлення студентів на перший курс вищих навчальних закладів забороняється. На другий курс можуть бути поновлені студенти, які були виключені з першого курсу, за умови ліквідації ними академічної заборгованості до початку навчальних занять.

Студенти, які навчаються за рахунок коштів державного бюджету, мають пріоритетне право при поновленні на місце державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць. Якщо таких місць немає, студент можете поновитися на платне навчання.

Студенти неакредитованих недержавних вищих навчальних закладів не можуть бути поновлені до державних вищих навчальних закладів.

Переведення в інший навчальний заклад
Чимало студентів, провчившись у навчальному закладі деякий час, шкодують про свій вибір. Якщо ви відкрили в собі схильності до нової професії і ніяк не уявляєте своє життя без неї, виходом для вас може стати переведення до іншого навчального закладу.
Як перевестися до іншого навчального закладу
1. Подайте на ім’я ректора вашого навчального закладу заяву про переведення. Як правило, переведення здійснюється після проходження семестрового контролю в період літніх або зимових канікул.
2. Отримавши згоду, зверніться із заявою до ректора навчального закладу, в якому ви бажаєте навчатися, і додайте до неї письмову згоду вашого ректора.
3. Після отримання дозволу навчального закладу, до якого ви переводитеся, вам належить ліквідувати академічну різницю навчальних програм двох закладів.
Студенти, які навчаються за державним замовленням, мають право на переведення в інший навчальний заклад на місце державного замовлення за умови наявності таких вакантних місць. Якщо таких місць немає, студент має право перевестися на оплачуване навчання також за умови наявності вакантних місць.
Студенти, які навчаються за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, мають право перевестися в інший навчальний заклад на оплачуване навчання за умови наявності вакантних місць та згоди цих осіб.

Студенти, що навчаються в акредитованих недержавних вищих навчальних закладах, можуть бути переведені до державних вищих навчальних закладів на оплачуване навчання. Студенти, що навчаються в неакредитованих недержавних вищих навчальних закладах, не можуть бути переведені до державних вищих навчальних закладів.

Morf

СЛУЖБА У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ

Згідно Конституції захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов\'язком кожного громадянина нашої країни. Для чоловіків він полягає у проходженні військової служби. Однак у студентів є можливість вибору між армією та військовою кафедрою.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про загальний військовий обов\'язок та військову службу» військова підготовка студентів вищого навчального закладу за програмою офіцерів запасу проводиться на добровільних засадах.

Студенти, які не атестовані до офіцерського складу після закінчення курсу військової підготовки за програмою офіцерів запасу і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони отримали у вищому навчальному закладі, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями.

Morf

ОТРИМАННЯ СТИПЕНДІЇ

Стипендія – це допомога студенту від держави і водночас заохочення до хорошого навчання. І навіть якщо для вас стипендія не єдине джерело прибутку, не завадить впевнитися, що ви отримуєте її повністю.

Право на забезпечення стипендіями мають студенти денної форми навчання, які навчаються за державним замовленням. Студентам, які навчаються за рахунок фізичних та юридичних осіб, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб.
Стипендія призначається з першого числа місяця, що настає після закінчення семестрового контролю. Виплачується стипендія раз на місяць, а за літній канікулярний період – повністю до його початку.

ВАЖЛИВО! На час проходження практики право студента на стипендію зберігається. Воно зберігається також у період тимчасової непрацездатності, підтвердженої документально.

Згідно з Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим Кабінетом Міністрів України 12 липня 2004 року, мінімальну академічну стипендію отримують студенти, які за результатами семестрового контролю мають середній бал успішності 7.00–9.99 за 12-бальною або 4.00–4.99 за 5-бальною шкалою оцінювання. Для студентів вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації мінімальна стипендія становить 25% прожиткового мінімуму, а для студентів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації – 30%. Якщо за основу брати прожитковий мінімум на 2005 рік – 423 грн., то розміри мінімальних стипендій для студентів вищих навчальних закладів I-II та III-IV рівня акредитації становитимуть 105,75 грн. і 126,9 грн. відповідно.

Студенти, які за результатами семестрового контролю мають 10–12 балів з кожного предмета за 12-бальною або середній бал успішності 5 за 5-бальною шкалою оцінювання, отримують академічну стипендію, яка на 25% більше мінімальної. До першого семестрового контролю академічна стипендія призначається у мінімальному розмірі.
Студентам, які навчаються за напрямами підготовки «фізика», «прикладна фізика», «математика», «механіка», «гірництво», а також студентам, які постійно проживають або навчаються у населеному пункті, якому надано статус гірського, розмір академічної стипендії, яка їм призначена згідно рівня акредитації навчального закладу та середнього бала успішності, збільшується на 20%.
Окремі категорії студентів крім академічної стипендії, яка їм призначається згідно рівня акредитації навчального закладу та середнього бала успішності, повинні отримувати соціальну стипендію. Її розмір розраховується в залежності від призначеної їм академічної стипендії і становить:
• для студентів з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством) та студентів, які є інвалідами з дитинства та інвалідами I і II груп, – 9% академічної стипендії;
• для студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, яким в установленому законом порядку призначено опікуна чи піклувальника, – 55% академічної стипендії;
• для студентів з числа військовослужбовців, які прирівняні до інвалідів війни, – 50%, а для тих із них, хто перебуває на державному забезпеченні, – 10% академічної стипендії;
• для студентів, які входили до складу військових формувань, що були направлені для виконання миротворчих місій або відряджені до держав, де в цей період велися бойові дії, – 30% академічної стипендії;
• для глухонімих і сліпих студентів – 50% академічної стипендії;
• для студентів, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, – 100% академічної стипендії.
Тим студентам, які потребують соціального захисту і яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія, соціальна стипендія призначається у таких розмірах:
• студентам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, та студентам, які мають сім\'ї з дітьми, – 100% мінімальної академічної стипендії;
• студентам з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством) та студентам, які є інвалідами з дитинства та інвалідами I і II груп, – 109% мінімальної академічної стипендії.

ВАЖЛИВО! Якщо стипендіат має право на кілька додаткових соціальних стипендій, кожна з них виплачується окремо.

Студентам, які навчаються за напрямами підготовки «фізика», «прикладна фізика», «математика», «механіка», «гірництво», а також студентам, які постійно проживають або навчаються у населеному пункті, якому надано статус гірського, розмір соціальної стипендії збільшується на 20%.
Студентам, які перебувають у академічній відпустці за медичними показаннями, щомісяця виплачується допомога у розмірі 12,5% прожиткового мінімуму для студентів вищих навчальних закладів I–II рівнів акредитації та 15% – для студентів вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації. Студентам, які хворіють на туберкульоз, допомога виплачується протягом 10 місяців з дня настання тимчасової непрацездатності у подвійному розмірі.

Morf

ПРОЖИВАННЯ В ГУРТОЖИТКУ

Кожен студент – це особистість, і загальноприйняті норми поведінки у гуртожитках можуть не співпадати з його бажаннями та потребами. Щоб уникнути складнощів, ознайомтеся з правами та обов’язками студентів під час проживання у гуртожитку.

Гуртожитки призначені для проживання студентів під час навчання. В них повинні бути створені всі необхідні умови для проживання, занять та відпочинку студентів. Місце в гуртожитку надається в порядку черги, яка визначається адміністрацією вищого навчального закладу.
Згідно із Зразковим положенням про гуртожитки, затвердженим Радою Міністрів УРСР 3 червня 1886 року, жила площа в гуртожитку повинна бути надана в розмірі не менше 6 квадратних метрів на одну особу. Надана жила площа не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в піднайом.

Студенти, які проживають у гуртожитку, мають право:
• користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами;
• брати участь в обговоренні питань організації побуту в гуртожитку і вносити свої пропозиції щодо поліпшення цієї роботи;
• на заміну обладнання, меблів та іншого інвентарю, що стали непридатними, а також усунення недоліків у культурно-побутовому обслуговуванні;
• громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.
Студенти зобов\'язані:
• забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентарю, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку та правил пожежної безпеки, пильнувати за чистотою у гуртожитку;
• ощадливо витрачати теплову й електричну енергію, воду та газ;
• брати участь у благоустрої й озелененні прилеглої до гуртожитку території, охороні зелених насаджень, обладнанні, ремонті і належному утриманні спортивних та дитячих майданчиків;
• вносити плату за користування жилою площею не пізніше 10-го числа наступного за оплачуваним місяця.
Мешканцям гуртожитку забороняється:
• самовільно переобладнувати й переплановувати приміщення;
• загороджувати предметами домашнього вжитку балкони, пожежні проходи, коридори, сходові клітки й запасні виходи;
• зберігати в жилих приміщеннях, на сходових клітках, балконах легкозаймисті й горючі рідини, вибухонебезпечні матеріали та речовини, що забруднюють повітря;
• користуватися без дозволу керівництва гуртожитку тимчасовими електронагрівальними приладами;
• кидати в сміттєпровід великогабаритні предмети, непогашені недопалки й сірники, виливати рідини;
• у період з 23 до 7 години включати на підвищену гучність телевізійну, магнітофонну і радіоапаратуру, грати на музичних інструментах та створювати галас;
• самовільно переселятися з одного приміщення в інше.
ВАЖЛИВО! Гуртожиток відповідає за збереження майна студентів, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, навіть якщо це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було спеціально здане на збереження гуртожитку.

Студентів, які проживають у гуртожитках, можуть виселити у разі знесення чи переобладнання будинку. При цьому їм надається інше жиле приміщення.
Без надання жилого приміщення виселяються студенти, які вибули з навчального закладу, а також студенти, які систематично псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, порушуючи правила, роблять неможливим проживання інших, а заходи запобігання і громадського впливу на них виявилися безрезультатними.
Особи, які вибувають з гуртожитку, зобов\'язані здати все майно, яке на них записане. При нездачі майна або його псуванні їм належить відшкодувати збитки. Ремонт пошкоджених з вини мешканців приміщень гуртожитку, а також меблів, обладнання й інвентарю провадиться за рахунок цих мешканців.

Morf

ОПЛАЧУВАНЕ ТА БЕЗКОШТОВНЕ НАВЧАННЯ

Отримувати освіту безкоштовно у своїй країні – невід’ємне право кожного. Реалізувати це право буває зовсім не просто. Але навіть якщо ви зараз оплачуєте свою освіту у державному навчальному закладі, ваше право – спробувати перевестися на безкоштовне навчання.

Згідно статті 53 Конституції України кожен громадянин має право на освіту. Доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах забезпечує держава. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Прийом громадян у всі вищі навчальні заклади незалежно від форми власності та джерел фінансування проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей громадян.
ВАЖЛИВО! Умови конкурсу навчального закладу не можуть суперечити праву особи на безкоштовну освіту незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров\'я, місця проживання та інших обставин.

Якщо у навчальному закладі є вільні місця для отримання безкоштовної освіти, то всі студенти, які оплачують освіту, мають право претендувати на ці місця. При цьому студент повинен мати необхідний рівень підготовки, визначений та встановлений відповідно до навчального плану навчального закладу.

Як перевестися з оплачуваного навчання на безкоштовне
1. Складіть заяву у двох примірниках. Зверніться на ім’я керівника навчального закладу із проханням про надання можливості пройти академічне випробування для переходу з оплачуваного навчання на безкоштовне.
2. Подайте один примірник у ректорат, а на іншому попросіть секретаря засвідчити прийняття заяви.
3. Протягом місяця ви повинні отримати письмову відповідь на заяву, у якій має бути викладене рішення щодо вашого прохання із погодженням або вмотивованою відмовою. Відмова не повинна суперечити законам України та статуту навчального закладу.
ВАЖЛИВО! Якщо відповідь керівництва навчального закладу вас не влаштувала або не відповідає законодавству та порушує ваші права, ви можете звернутися до міського чи обласного управління освіти, Міністерства освіти України або відразу до суду.

Morf

ВИТЯГ З КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Розділ 17. ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка. 1. Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанняморганізаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
2. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обов'язки, зазначені в пункті 1 цієї примітки.
3. Істотною шкодою у статтях 364, 365, 367, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 366. Службове підроблення
1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 367. Службова недбалість
1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, -
карається штрафом від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Стаття 368. Одержання хабара
1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -
карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка. 1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.
3. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.
4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Стаття 369. Давання хабара
1. Давання хабара -
карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Давання хабара, вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
3. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

Стаття 370. Провокація хабара
1. Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, - карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Розділ 5. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВИБОРЧИХ, ТРУДОВИХ ТА ІНШИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів -
карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, -
карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, -
карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, -
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
3. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
1. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності -
карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах -
карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Morf

ЗНАЙ СВОЇ ПРАВА

Обов’язки працівників міліції при спілкуванні з громадянами.

Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на „Ви”, свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов’язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання. (ст.. 141 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
На вимогу народних депутатів, посадових осіб і громадян патрульний (постовий) зобов’язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред’явити службове посвідчення.
(ст.. 142 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися також ввічливо, як і дорослими.
(ст.. 146 Статуту Патрульно-постової служби міліції України).
При звертанні до громадянина працівник міліції зобов’язаний назвати своє прізвище, звання та пред’явити на його вимогу службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.
(ч. 2 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).

З яких підстав Вас можуть затримати працівники міліції.

з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу;
з метою встановлення особи;
з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;
з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення;
коли Вас застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
коли очевидці, в тому числі й потерпіли, прямо вкажуть на Вас, що саме Ви вчинили злочин;
коли на Вас або на Вашому одязі, при Вас або у Вашому житлі буде виявлено явні сліди злочину;
якщо є підстави вважати Вас підозрюваним у вчиненні злочину а Ви намагаєтеся втекти або не маєте постійного місця проживання.
Про затримання особи обов’язково складається протокол. Адміністративне затримання може тривати більше ніж три години лише у виняткових випадках, при цьому особа яка його здійснює зобов’язана протягом двадцяти чотирьох годин повідомити прокурора. Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше сімдесяти двох годин.
За завідомо незаконні затримання, винна службова особа притягається до кримінальної відповідальності згідно ст.. 371 Кримінального кодексу України.

Обов’язки правоохоронців при затриманні особи.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місце перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.
(ч. 5 ст. 5 Закону України „Про міліцію”).
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
(ч. 2 ст. 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про арешт підозрюваного або обвинуваченого і його місце перебування слідчий зобов’язаний повідомити його дружину або іншого родича, а також сповістити за місцем його роботи.
Якщо обвинувачений є іноземним громадянином, то постанова про арешт направляється в Міністерство закордонних справ України.
(ст.. 161 Кримінально-процесуального кодексу України).

Умови застосування сили або спеціальних засобів працівниками міліції.

Працівники міліції мають право застосувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.
(ст.. 200 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ст.. 13 Закону України „Про міліцію”).
Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.
(ст.. 201 Статуту Патрульно-постової служби міліції України; ч. 2 ст. 12 Закону України „Про міліцію”).

Проведення особистого огляду та огляду речей.

Особистий огляд та огляд речей, допускаються з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов”язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення.
(ч. 1 ст. 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статті з оглядуваним і в присутності двох понятих двох понятих тієї ж статі.
(ч. 2 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони є. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано оглядові з участю двох понятих під час відсутності власника (володільця).
(ч. 4 ст. 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Про проведення особистого огляду або огляду речей, складається протокол або про це зазначається в іншому протоколі.
Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються.
(ч. 1 ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Проведення обшуку та виїмки.

Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.
Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи.
У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про проведений обшук та його результати.
Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.
(с. 177 Кримінально-процесуального кодексу України).
Виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці.
Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого.
Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді.
(ст. 178 Кримінально-процесуального кодексу України).
Обшуки і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень.
(ст. 180 Кримінально-процесуального кодексу України).
Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її – представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів.
Обшук і виїмка в приміщеннях, що їх займають підприємства, установи і організації, провадяться в присутності їх представників. Під час обшуку по можливості повинна бути забезпечена присутність обшукуваного або повнолітнього члена його родини, а при необхідності – також потерпілого.
Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій; ці заяви підлягають занесенню до протоколу.
(ст. 181 Кримінально-процесуального кодексу України).
Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:
при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети , які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
при затриманні підозрюваного;
при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
при наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини в справі.
Особи, які беруть участь у виконанні цих слідчих дій, повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка. (ч. 3-4 ст. 184 Кримінально-процесуального кодексу України).
При обшуку або виїмці можуть бути вилучені лише предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна.
(ч. 1 ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України).

Конституція України гарантує кожному:

право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28);
право на свободу та особисту недоторканність (ч. 1 ст. 29);
право невідкладного ознайомлення з мотивами арешту чи затримання (ч. 4 ст. 29);
право на невідкладне роз’яснення прав (ч. 4 ст. 29);
право з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29);
право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання (ч. 5 ст. 29);
право вимагати негайного повідомлення родичів про свій арешт чи затримання (ч. 6 ст. 29);
право вимагати негайного звільнення якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання особі не вручено вмотивованого рішення суду про тримання її під вартою (ч. 3 ст. 29);
право не бути підданим катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 29);
право на недоторканність житла (ч. 1 ст. 30);
право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.. 40);
право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55);
право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом яких є Україна (ч. 4 ст. 55);
право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56);
право на правову допомогу яка надається безкоштовно у передбачених законом випадках, та на вільний вибір захисника своїх прав (ч. 1 ст. 59);
право не доводити свою не винуватість у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 62);
право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, у разі скасування вироку суду як неправосудного (ч. 4 ст. 62);
право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом (ч. 1 ст. 63).

ЗАХИСТИ СЕБЕ САМ

Для уникнення можливого незаконного обмеження Ваших прав з боку представників правоохоронних органів, перш за все необхідно не вчиняти правопорушень.

Дії законослухняного громадянина при спілкуванні з представниками правоохоронних органів.
Якщо Вас помилково підозрюють у вчиненні правопорушення, Вам необхідно скористатися гарантованими Конституцією та Законами України правами та сприяти правоохоронцям у з’ясуванні обставин справи. З цією метою ми радимо всім законослухняним громадянам:
сприяти правоохоронцям у здійсненні ними своїх обов’язків;
виконувати всі законні вимоги правоохоронців;
у разі сумнівів у законності вимог правоохоронців, обов’язково оскаржити їхні дії чи бездіяльність;
уважно ознайомлюватися з документами, які пропонують Вам підписати, і за наявності незгоди з викладеними в них обставинами – оскаржити даний акт.
Скарги на незаконні дії або бездіяльність службових осіб, що порушують Ваші права, Ви можете направити до вищестоящої службової особи, до прокуратури, до суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Якщо Вас викликають до суду, прокуратури, відділу міліції, Вам необхідно:
знати в якості кого Вас викликають;
по можливості заручитися правовою допомогою;
обов’язково з’явитися у вказану установу та у визначений час, за неможливості – повідомити особу котра Вас викликає;
давати лише правдиві показання і пояснення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо вона не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
(ч. 1 ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Обвинувачений має право:
знати, в чому його обвинувачують;
давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання;
ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;
брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;
заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
Підсудний має право на останнє слово.(ч. 2-3 ст. 43 Кримінально-процесуального кодексу України).

Підозрюваний має право:
знати, в чому він підозрюється;
давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;
мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази;
заявляти клопотання і відводи;
вимагати перевірки судом чи прокурором правомірності затримання;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки.
(ч. 2 ст. 43-1 Кримінально-процесуального кодексу України).

Morf

ПРАВОВІДНОСИНИ В ТРАНСПОРТІ
Права і обов'язки пасажирів, водіїв, контролерів та кондукторів

Головними нормативними актами, які регулюють правовідносини в цій сфері, є ”Правила користування трамваєм і тролейбусом в містах України” та “Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту”, тому радимо Вам знати хоча б їх найважливіші положення.

Далі по тексту вживаються такі терміни:
Документ на право проїзду - разовий квиток, місячний проїзний квиток, а також службове або інше посвідчення, яке згідно з чинним законодавством надає право на безплатний проїзд;
Кондуктор - особа, яка збирає плату за проїзд та видає разовий квиток пасажирові, перевіряє наявність документів на право проїзду;
Контролер - особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду пасажира і перевезення багажу;

(Е) - дані вимоги стосуються електротранспорту;
(А) - дані вимоги стосуються пасажирського автотранспорту.

Водій
Зобов'язаний:
- суворо дотримуватись визначеного маршруту та розкладу руху, забезпечувати безпечний та регулярний рух;
- зупинятися на кожній визначеній розкладом руху зупинці, у тому числі при виїзді з депо на маршрут та заїзді до депо;
- не від'їжджати від зупинки з відчиненими дверима і не відчиняти їх до повної зупинки, негайно зупинитися у разі відкривання дверей під час руху; - нагадувати пасажирам про необхідність оплати проїзду, провозу багажу та пред'явлення проїзних документів кондукторові чи контролерові, а також про те, що слід бути уважними та не забувати свої речі при виході з транспортного засобу (Е);
- правильно й чітко оголошувати назву кожної зупинки та наступної за нею, а при зміні маршруту - оголошувати про це на кожній зупинці (Е), оголошувати назви зупинок і час стоянки на них (А);
- здійснювати висадку пасажирів тільки на зупинках;
- здійснювати регулювання освітлення та опалювання трамвайного вагона (тролейбуса);
- перед зачиненням дверей постійно робити оголошення "Обережно, двері зачиняються" (Е);
- обмежувати посадку пасажирів через передні двері, за винятком інвалідів, пасажирів з дітьми, громадян похилого віку, посадових осіб, які мають безпосереднє відношення до руху, та посадку через усі двері в разі перевантаження трамвая (тролейбуса);
- зупиняти трамвай (тролейбус) в місцях, визначених відповідними дорожніми знаками, а тролейбус, крім того, - не далі 30 см від краю тротуару;
- бути охайно одягненим, чемно поводитись з пасажирами.

Забороняється:
- порушувати маршрут, інтервал та розклад руху;
- під час руху розмовляти з пасажирами, їсти, пити, палити, слухати радіоприймачі та магнітофони; продавати пасажирам квитки під час руху
- продавати пасажирам квитки під час руху автобуса, а також у місцях, де є і працюють каси (А).

Має право:
- вимагати від пасажирів виконання обов'язків, передбачених правилами перевезення, а також норм поведінки в громадських місцях;
- вимагати від пасажирів звільнення салону при порушенні ними правил перевезення;
- звертатися до працівників органів внутрішніх справ в разі порушення пасажирами громадського порядку;
- не допускати до поїздки або висадити на найближчій зупинці пасажира, який не має квитка або через свою поведінку, хворобу та інші причини є небезпечним для пасажирів (про хворого пасажира водій повідомляє диспетчера або найближчий лікувальний заклад) (А);
- не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив багажну квитанцію (А).

Пасажир
Зобов'язаний:
- на першому перегоні, не чекаючи наступної зупинки, сплатити свій проїзд кондукторові або водієві;
- зберігати квитки до кінця поїздки;
- сплачувати за перевезення кожного місця багажу розміром більше 60 х 40 х 20 см та вагою понад 30 кг, а також довгомірних предметів довжиною більше 150 см та діаметром понад 10 см (крім лиж); (разовий квиток дає право на одну поїздку в межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку. Абонементні талони та місячні проїзні квитки дають право на проїзд лише у тому місті, де вони придбані. Пільгові проїзні квитки тривалого користування (студентські, учнівські тощо) дають право на проїздтільки при наявності у пасажира студентського (учнівського) квитка) (Е).
- після прибуття на кінцеву зупинку маршруту звільнити салон трамвайного вагона (тролейбуса) (Е);
- пред'являти для перевірки документи на право проїзду контролерам, водіям, кондукторам;
- дбайливо ставитись до обладнання та майна, дотримуватись громадського порядку та чистоти у салоні та на зупинках;
- не затримуватися біля дверей салону та не загороджувати багажем підходи до них;
- не заважати входу і виходу пасажирів, а також відчиненню і зачиненню дверей;
- під час руху трамвая (тролейбуса) зберігати особисту безпеку: по можливості стояти обличчям у напрямку руху, триматись за поручні або сидіння тощо (Е);
- бути взаємо ввічливими, поступатися місцем інвалідам, громадянам похилого віку, пасажирам з дітьми та вагітним жінкам;
- завчасно готуватися до виходу при під'їзді до зупинки призначення та подати сигнал водієві дзвінком або голосом у разі виходу на зупинці "На вимогу";
- припинити висадку після оголошення водія про зачинення дверей;
- у разі виявлення у салоні забутих речей, документів, грошей або інших цінностей здати їх кондукторові, водієві або диспетчерові на кінцевій зупинці маршруту.

Забороняється:
- відволікати увагу водіїв під час руху розмовами, придбанням абонементних талонів тощо;
- перебувати в кабіні водія;
- провозити вибухонебезпечні, легкозаймисті, отруйні, їдкі речовини з різким запахом та наркотики, колючі, ріжучі предмети та вогнепальну зброю без чохлів та належної упаковки, громіздкий багаж розміром більш ніж 100 х 50 х 30 см або вагою понад 40 кг, речі довші за 190 см та діаметром більше 30 см (крім лиж), а також тварин (крім дрібних звірів і птахів у клітках, а також собак у намордниках за наявності повідків та котів з пред'явленням документів на них, виданих ветеринарною службою);
- проїжджати в одязі та провозити багаж, що забруднюють одяг пасажирів, обшивку салону та сидіння;
- перебувати в салоні в нетверезому стані, палити, вмикати голосно музику, висовуватись з вікон;
- ставити дітей та багаж на сидіння;
- входити в салон трамвая чи тролейбуса з морозивом;
- користуватись аварійним обладнанням без потреби, приводити в дію систему екстреного гальмування та відкривання дверей, а також сигналізацію екстреної зупинки;
- відкривати двері під час руху і навмисно заважати їх відкриттю або закриттю на зупинках, крім потреби запобігання нещасному випадку;
- викидати із вікон на проїжджу частину сміття та інші предмети;
- порушувати громадський порядок.

Має право:
- на безпечний, своєчасний і якісний проїзд до місця призначення;
- на одержання необхідної, доступної та достовірної інформації про умови і порядок руху та надання транспортних послуг, відшкодування завданих йому збитків;
- безплатно провозити з собою дітей віком до 7 років;
- безплатно провозити з собою ручний багаж розміром до 60 х 40 х 20 см, одну пару лиж, дитячі - візок, санки, велосипед, дрібних звірів і птахів у клітці, собаку в наморднику з коротким повідком, кота, дрібний садовий інвентар у відповідній упаковці;
- на вирішення спірних питань щодо надання транспортних послуг у судовому порядку.

Контролер
Зобов'язаний:
- пред'явити службове посвідчення, а також жетон з особистим номером на право проведення контролю на вимогу кондуктора, водія або пасажира (Е), пред'явити посвідчення на право контролю водію або кондуктору (А);
- на першу вимогу пасажира назвати своє прізвище, місце роботи та адресу підприємства.

Забороняється:
- вилучати у пасажирів особисті документи.

Має право:
- перевіряти додержання вимог правил перевезення пасажирами та кондуктором;
- вилучати у пасажирів недійсні проїзні документи, які не пізніше наступного дня здавати до служби збору виручки або у відділ контролю.

Кондуктор
Зобов'язаний:
- мати при собі службове посвідчення, маршрутний та квитково-обліковий листи, разові квитки, а також розмінну монету;
- продавати пасажирам разові квитки;
- надавати пасажирам довідки з питань роботи міського електротранспорту і оплати за проїзд.

Має право:
- запропонувати пасажирові пред'явити документи, які підтверджують право на проїзд, та при їх відсутності висадити пасажира на наступній зупинці.

П А М' Я Т А Й !

У ТЕБЕ можуть перевірити наявність проїзних документів. Така перевірка може проводитися під час руху транспортного засобу начальником трамвайно-тролейбусного управління, начальниками трамвайного чи тролейбусного депо, начальниками служб руху і районівруху трамвайно-тролейбусних управлінь, але найчастіше проводиться контролерами трамвайно-тролейбусних управлінь.
У випадку, якщо у ТЕБЕ не буде проїзних документів або ТИ будеш провозити без квитка дитину віком більше 7 років чи неоплачений багаж, ТИ підлягаєш адміністративній відповідальності у вигляді штрафу (п.4.2 ПКТіТ, п.139 ПНППАТ), тобто ТИ повинен сплатити штраф: в міському транспорті в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського та міжміського сполучення в десятикратному розмірі від вартості проїзду (ст. 135 Кодексу про адміністративні правопорушення /КпАП/).
Крім штрафу ТИ повинен сплатити вартість проїзду. Штрафи стягуються на місці. При стягненні штрафів порушникам видаються квитанції.
У випадку коли ТИ відмовляєшся сплатити штраф, ТИ можеш бути висаджений на найближчій зупинці, а у разі злісної непокори - доставлений до найближчого органу внутрішніх справ (п.4.4 ПКТіТ, п.139 ПНППАТ).
Але пам'ятай, що ТИ можеш бути доставлений до найближчого органу внутрішніх справ тільки у випадку злісної непокори законному розпорядженню або вимозі контролера, а не за безкоштовний проїзд.
Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів це вже є інше правопорушення, під яким розуміється фізичний опір або образа, що стосуються працівника транспорту (ст.185-9 КпАП).
У випадку, якщо ТИ не згідний зі штрафом, то контролер повинен скласти протокол про адміністративне правопорушення. У даному випадку ТЕБЕ може бути доставлено в міліцію тільки, якщо у ТЕБЕ немає документів, що посвідчують ТВОЮ особу і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про ТЕБЕ.
При цьому вилучати у ТЕБЕ особисті документи (зокрема студентський квиток) контролер не має права.
Якщо контролер забирає у ТЕБЕ студентський квиток чи хоче відвести в міліцію, коли ТИ не чиниш опору, його дії є незаконні, і ТИ маєш право поскаржитися на нього.

Якщо ТИ подорожуєш автобусом, ТОБІ необхідно знати про роботу кас на автостанціях:
у день відправлення автобусів продаж квитків у касах автостанцій в початкових пунктах маршрутів починається з моменту відкриття кас і припиняється за 5 хвилин до відправлення автобуса, а на проміжних пунктах - з моменту одержання інформації про наявність вільних місць в автобусі і припиняється за 2 хвилини до відправлення автобуса;
якщо ТИ придбав квиток, ТИ маєш право повернути його в касу до відправлення автобуса на міжміському або міжнародному маршруті і отримати повну вартість проїзду, включаючи збори за попередній продаж квитків, у разі:
- відміни рейсу або запізнення автобуса більше ніж на годину порівняно з часом, передбаченим у розкладі руху;
- надання місця в автобусі іншого типу;
у разі повернення квитка в касу автостанції на міжміських та міжнародних маршрутах не пізніше ніж за 2 години до відправлення автобуса ТОБІ повертається повна вартість квитка з відрахуванням збору, сплаченого за його попередній продаж;
у разі повернення квитка пізніше цього терміну, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, повертається вартість квитка з відрахуванням 15 відсотків і збору за попередній продаж квитка;
у разі запізнення ТИ маєш право протягом трьох годин з часу відправлення автобуса, на який було придбано квиток, а у разі хвороби або нещасного випадку протягом трьох діб поновити квиток з доплатою 25 відсотків його вартості або одержати назад вартість проїзду з відрахуванням 25 відсотків;
гроші за квиток повертаються:
- до дня відправлення в рейс - касами попереднього продажу квитків, які продали квиток або доставили його додому, а у разі закінчення їх роботи - квитковими касами автостанцій;
- в день відправлення автобуса - квитковими касами автостанції початкового пункту маршруту;
у разі виходу з ладу автобуса приміського маршруту продані квитки є дійсними для проїзду на всіх приміських автобусах, напрямок руху яких збігається з напрямком руху автобуса, що вийшов з ладу;
квитки на автобус приміського маршруту назад не приймаються і гроші за них не повертаються, за винятком випадків, коли перевезення не відбулось з вини перевізника. При цьому повернення платежів здійснюється у порядку, встановленому для міжміських та міжнародних перевезень;
у разі, якщо ТИ запізнився з власної вини на автобус приміського маршруту гроші за придбаний квиток ТОБІ не повертаються;
у разі втрати квитка ТИ в автобус не допускаєшся, вартість квитка не повертається, дублікат його не видається.

Міські перевезення - це перевезення за маршрутами в межах території міста, іншого населеного пункту;
Приміські перевезення - це перевезення за маршрутами, завдовжки до 50 км незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів;
Міжміські перевезення - це внутрішньообласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які проходять в межах Автономної Республіки Крим, області, та міжобласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які виходять за межі Автономної Республіки Крим;
Міжнародні перевезення - це перевезення за маршрутами, які виходять за межі державного кордону.